Св. Іоан Хрестител
Автор Георг Леонхард Вебер
Дата виникнення 1709-1710
Розміри висота 239 см
матеріал / техніка tехніка столярної та різьблення по дереву дерево позолота полірована грунтовка білого кольору поліхромія
Місце експозиції Головний неф південна стіна на третьому стовпі міжнавової аркади, що йде зі сходу
Опис: повнофігурне, майже суцільне, розрізане та порожнисте зображення стоячого св. Іоанна Хрестителя з ягням при боці, розміщене на консолі, підвішеній на стовпі. Видатна консоль, прикрашена спереду масивним волютним картушем, перед яким знизу розташована своєрідна підвісна жолобчаста «раковина» (цей елемент не зберігся до часу останньої консервації та реконструйований за зразком оригінальних). видно на інших малюнках). Бічний картуш, прикрашений листям; в його центрі овальна табличка із золотим написом на червоному тлі: «In honorem | S. JOAN[N]IS BAP: | TISTAE». Над картушем верхня частина консолі, полігональна, профільована у вигляді карниза, вкрита коричневим мармуром. На верхній поверхні консолі є додаткова основа для фігурки у вигляді товстої пластини. Поруч із цією плитою, у верхній частині консолі, розташовані невеликі елементи, частково пов’язані зі скульптурою, умовно позначаючи ландшафт: ліворуч (від глядача) видно невелике дерево та скелі (у формі багатокутника). блоки каменю), праворуч скелі, які «підступають» до гір і з’єднуються з подібними скелями, вже розміщеними на основі для фігури, під лівою ногою святого та лівою ногою ягняти; ще правіше, на фоні церковної стіни, видно дерево з дуже довгим тонким стовбуром, що закінчується вгорі не дуже помітною короною листя – безсумнівно, маються на увазі ці досить обмежені мотиви (тендітні дерева, скелі). представити пустелю, де жив св. Святий знаходиться в динамічній позі, всією фігурою трохи повернуто вліво (геральдично), ліва нога зігнута в коліні, витягнута вперед і ступня спирається на скелі, тому розташована трохи вище за праву. Права нога випрямлена, частково відведена вліво, вкрита ризою святого. Обидві ноги босі. Голова святого повернута в ту ж сторону, що й тіло, трохи нахилена. Обличчя чоловіка середнього віку, задуманого скульптором досить молодим, видовжене, з глибоко вирізьбленими рисами, довгим носом і зморшкуватим чолом. Волосся святого густе, кучеряве, довге, спадає ззаду на шию (одне пасмо також спереду на лівому плечі). Знизу обличчя обрамлене середньої довжини щетиною. Святий у своїй лівій руці, відведеній убік від тіла, видно на висоті грудей, тримає хрест із дуже довгим нижнім плечем, розташованим по діагоналі та спираючись на основу фігури. Верхня частина хреста обвита білою стрічкою з написом золота «ECCE AGNVS DEI». Правою рукою, яку святий тримає на висоті стегон, Іоанн торкається лівою ногою голови ягняти, що піднімається до нього. Святий одягнений у заплутані шати, що відкривають частину тіла: м’язистий торс (посеред пучка волосся?) і ліву ногу вище коліна. Брючні халати з ходом, який важко простежити. Верхній одяг — халат із верблюжої шерсті, накинутий на передпліччя. Скульптура в білому кольорі полірованого ґрунту з дрібними золотистими елементами: на консолі з краями спіралі утворюється картуш і кілька дрібних листочків; на святому риза з верблюжої вовни з кантом; крім того, хрест і рапита ягняти золоті. Скелі (ґрунт) біля підніжжя святого та підніжжя дерев коричневі.
Історія: Фігура є однією з дев’яти скульптур святих, розміщених з ініціативи єзуїтів у 1710 р. на консолях, вивішених на стовпах нави. Кожну скульптуру фінансувала інша особа – виконання фігури св. Іоанна Хрестителя фінансував свідницький радник Зоммерфельд на згадку про каплицю, присвячену цьому святому, розташовану біля Стрільських воріт.
Характеристики: щоб згадати про католицьке середньовічне минуле Свідниці, єзуїти вирішили, що кожна фігура представлятиме покровителя однієї з каплиць, розташованих біля воріт, що ведуть до міста. Одна з каплиць, присвячена святому Йоану Хрестителю, не дивна, адже він був одним із найпопулярніших святих в історії Церкви. Святий Іван, народжений незадовго до Різдва Христового, чудесним чином зачатий син престарілих Захарії та Єлисавети (ймовірно, родича Матері Ісуса), залишився пустельником у Юдейській пустелі на Святій Землі. Вважаючи Ісуса своїм безпосереднім попередником, він охрестив Христа. Ув’язнений близько 32 року н.е. Ірод Антипа, правитель Галілеї (відданої римлянами), був засуджений до страти через відсікання голови внаслідок інтриг своєї дружини Іродіади. Святий Іван, на прохання Ісуса, охрестив його в річці Йордан – т. зв. Іванове хрещення не є еквівалентом хрещення, яке пізніше використовувалося в Церкві. Це символ перетворення в житті Христа та початку його місії. Св. Іоанна впізнають завдяки своїй фізіономії (довге волосся, яке він не стриг), бідному одязі (грубий одяг із верблюжої шерсті був одягом бідних), а також завдяки фігурі Агнця Божого (Агнус Dei – так святий Іван назвав Ісуса, посилаючись на старозавітну традицію про ягня як жертву, принесену Богу). Наостанок варто додати, що святий Іоанн також шанується прихильниками ісламу як один із пророків у звіщенні найголовнішого – Мухаммеда.
Bibliografia
Hermann Hoffmann, Die Jesuiten in Schweidnitz, Schweidnitz 1930 (Zur Schlesischen Kirchengeschichte, Nr 3), s. 153.
Erich Wiese, Thomas Weisfeldt, ein nordischer Barockbildhauer in Schlesien, „Jahrbuch der Preussischen Kunstsammlungen“, Bd. 55, 1934, s. 79
Edmund Wilhelm Braun, Studien zur schlesischen Barockplastik. II. Die Künstlerische Entwicklung des Schweidnitzer Bildhauers Georg Leonhard Weber bis 1725, „Kunst und Denkmalpflege in Schlesien“, Bd. 2, 1939, s. 128-129
Danuta Ostowska, Jerzy Leonard Weber rzeźbiarz śląski epoki baroku, „Roczniki Sztuki Śląskiej” T. II, 1963, s. 97-98.
Danuta Ostowska, Zespół rzeźbiarski w Konarach, „Roczniki Sztuki Śląskiej, T. IV, 1967, s. 218
Danuta Ostowska, Rzeźba śląska 1650-1770. Katalog wystawy, Muzeum Narodowe we Wrocławiu, Wrocław 1969
Danuta Hanulanka, Świdnica, Wydanie II poprawione i uzupełnione, [seria: „Śląsk w Zabytkach Sztuki”, pod redakcją T. Broniewskiego i M. Zlata], Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk 1973, s. 88-89, figura Św. Jana Chrzciciela – s. 88, il. 29 na s. 89.
Konstanty Kalinowski, Rzeźba barokowa na Śląsku, Warszawa 1986, s. 180-181, przypisy 251-252 na s. 225.
Edmund Nawrocki, Kościół parafialny św. Stanisława i św. Wacława w Świdnicy. Przewodnik, Świdnica 1990, s. 23-24.
Teatr i mistyka. Rzeźba barokowa pomiędzy Zachodem a Wschodem, [katalog wystawy], Poznań, Muzeum Narodowe, czerwiec – sierpień 1993, Katalog pod redakcją Konstantego Kalinowskiego, Poznań 1993, [edycja polsko-angielska], s. I.104 - notę biograficzną Jerzego Leonarda Webera opracował Konstanty Kalinowski
Dariusz Galewski, Kościół Jezuitów w Świdnicy na tle pozostałych gotyckich świątyń prowincji czeskiej Towarzystwa Jezusowego [w:] Śląsk i Czechy. Wspólne drogi sztuki, Materiały konferencji naukowej dedykowane Profesorowi Janowi Wrabecowi, [seria: „Acta Universitatis Wratislaviensis” No 2953, „Historia Sztuki” XXIV], Wrocław 2007, s. 263.
Sobiesław Nowotny, Przewodnik po świdnickiej katedrze, Autor zdjęć Mariusz Barcicki, Świdnica 2009, s. 70-71.
Dariusz Galewski, Jezuici wobec tradycji średniowiecznej. Barokizacje kościołów w Kłodzku, Świdnicy, Jeleniej Górze i Żaganiu, [seria: „Ars Vetus et Nova”, Redaktor serii W. Bałus, T. XXXVI], Kraków 2012, s. 195 i 222.
Barbara Skoczylas-Stadnik [tekst], Franciszek Grzywacz [fotografie], Katedra świdnicka perłą Dolnego Śląska, Legnica 2016, s. 32 i 34-35 (il. z podpisami), figura Św. Jana Chrzciciela – il. dolna prawa na s. 34.
Artur Kolbiarz, Michael Klahr Starszy, Paul Stralano i rzeźba barokowa w Świdnicy. Nowe uwagi na temat edukacji artystycznej Klahra, „Roczniki Sztuki Śląskiej”, T. XXVII, 2018, s. 147





