Св. Мартін
Автор Георг Леонхард Вебер
Дата виникнення 1709-1710
Розміри висота 246 см
матеріал / техніка tехніка столярної та різьблення по дереву дерево позолота полірована грунтовка білого кольору поліхромія
Місце експозиції Головний неф північна стіна на четвертому стовпі міжнавової аркади, що йде зі сходу
Опис: повнофігурне, майже повне, але трохи зрізане ззаду й порожнисте зображення святого Мартина, який стоїть на консолі, підвішеній на колоні. Виражена консоль, прикрашена спереду масивним волютним картушем, якому знизу передує своєрідна підвісна жолобчаста «мушля». Бічний картуш, прикрашений листям; в її центрі овальна табличка із золотим написом на червоному тлі: «In honorem | S. MARTINI | epic». Над картушем верхня частина консолі, полігональна, профільована у вигляді карниза, вкрита коричневим мармуром. На верхній поверхні консолі є додаткова основа для фігурки у вигляді товстої пластини. Святий зображений в жвавому русі, в повній драматизму позі: його ліва нога висунута вперед, зовсім злегка зігнута в коліні, а права відведена назад, витягнута. Праве стегно сильно підняте, а плече з того ж боку опущено, що надає фігурі силует, схожий на букву «S». Голова зображена майже в профіль, спрямована вправо (геральдично) на бік, нахилена донизу; обличчя з чіткими чоловічими, але молодими рисами, з великим, трохи загнутим носом; з-під шолома вибиваються густі пасма волосся. Руки відведені від голови: лівою рукою, відведеною далеко вбік від тіла, святий тримає кінець плаща, у правій руці, видимій ближче до тулуба, Мартін тримає меч, яким відсікає шматок плаща. Святий одягнений у напівпанцер за стародавніми зразками, зі своєрідним «фартухом» до колін, що відкриває ноги в сандаліях. Підкітон із широкими рукавами до ліктів, на ньому шкіряний напівпанцер, що щільно прилягає до тулуба, підкреслює мускулатуру, прикрашений орнаментальними мотивами. На спині плащ святого Мартина, лацкан якого відсунутий від тіла і тримається святим з лівого (геральдичного) боку. Елементи вбрання доповнені поясами різної довжини. На голові святого шолом, прикрашений орнаментом, серед іншого мотивом листя. Біля правої ноги святого сидить жебрак (фігура менша за фігуру святого), з піднятою головою, вкритою пасмами волосся, з відкритим ротом (сліпі очі?), простягаючи праву руку вгору в благанні. жест; ліва рука жебрака відрубана на висоті плеча. Фігура, одягнена у скудні мантії, частково відкриває оголене тіло. Скульптура виконана в білому кольорі полірованої ґрунтовки з дрібними золотистими елементами: на консолі з краями волютних форм картуша та окремих листочків; на жупані та шоломі з вузькими каймами та деякими смужками та орнаментальними мотивами; золотий меч святого має срібне лезо.
Історія: Фігура є однією з дев’яти скульптур святих, розміщених з ініціативи єзуїтів у 1710 р. на консолях, вивішених на стовпах нави. Кожну скульптуру фінансувала інша особа – виконання фігури Св. Мартина фінансував мер Свідниці Нойман.
Характеристики: щоб віднестись до католицького середньовічного минулого Свідниці, єзуїти вирішили, що кожна фігура представлятиме покровителя однієї з каплиць, розташованих біля воріт, що ведуть до міста. Єдиним винятком із цього правила є статуя Святого Мартіна. У літературі, присвяченій кафедральному собору в Свідниці, припускають, що вибір святого в даному випадку був наслідком особистої мотивації засновника: мер Нейман вступив на посаду 11 листопада, в день святого Мартіна, і визнав його покровителем його функції. Святий Мартин (316 або 317-397) є – на відміну від багатьох напівлегендарних святих ранньохристиянської епохи – історичною особою, про яку збереглося багато переказів. Народився в Паннонії (нині Угорщина), у віці п’ятнадцяти років вступив до лав римської армії і служив у ній в імператорській гвардії. Під час його служби в Ам’єні в Галлії (нині Франція) сталася відома подія: Мартін, побачивши бідно одягненого жебрака, без вагань відрізав край свого військового кітеля і накрив жебрака – саме цей момент зображено на скульптурі зі Свідниці. Подальша доля Мартина загалом добре відома: він прийняв хрещення, звільнився з армії, почав інтенсивну діяльність. Він багато подорожував, реалізовуючи місіонерські ідеї (навернув величезну кількість людей) чергуючи з часами дотримання відлюдницьких і чернечих принципів. Він на деякий час замкнувся в скитах і заснував монастирі. Найбільше він був пов’язаний з Туром у Галлії, і жителі цього міста обрали його єпископом – тому його найчастіше називають святим Мартином Турським. У Свідниці на написі з’являється титул єпископа (episcopus), що для незнайомого з його біографією глядача (молодий солдат — єпископ?) може здатися суперечливим. Він помер у Турі (його поховали 11 листопада), а його могила стала одним з найбільш відвідуваних місць у християнстві. Донині він є одним із найвідоміших святих Католицької Церкви. Його шанували і в православній церкві.
Bibliografia
Hermann Hoffmann, Die Jesuiten in Schweidnitz, Schweidnitz 1930 (Zur Schlesischen Kirchengeschichte, Nr 3), s. 153.
Erich Wiese, Thomas Weisfeldt, ein nordischer Barockbildhauer in Schlesien, „Jahrbuch der Preussischen Kunstsammlungen“, Bd. 55, 1934, s. 79
Edmund Wilhelm Braun, Studien zur schlesischen Barockplastik. II. Die Künstlerische Entwicklung des Schweidnitzer Bildhauers Georg Leonhard Weber bis 1725, „Kunst und Denkmalpflege in Schlesien“, Bd. 2, 1939, s. 128-129
Danuta Ostowska, Jerzy Leonard Weber rzeźbiarz śląski epoki baroku, „Roczniki Sztuki Śląskiej” T. II, 1963, s. 97-98, figura Św. Marcina - il. nlb. prawa na tabl. XXXVI w obrębie wkładki z tablicami po s. 160.
Danuta Ostowska, Zespół rzeźbiarski w Konarach, „Roczniki Sztuki Śląskiej, T. IV, 1967, s. 218
Danuta Ostowska, Rzeźba śląska 1650-1770. Katalog wystawy, Muzeum Narodowe we Wrocławiu, Wrocław 1969
Danuta Hanulanka, Świdnica, Wydanie II poprawione i uzupełnione, [seria: „Śląsk w Zabytkach Sztuki”, pod redakcją T. Broniewskiego i M. Zlata], Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk 1973, s. 88-89, figura Św. Marcina – s. 88.
Konstanty Kalinowski, Rzeźba barokowa na Śląsku, Warszawa 1986, s. 180-181, przypisy 251-252 na s. 225.
Edmund Nawrocki, Kościół parafialny św. Stanisława i św. Wacława w Świdnicy. Przewodnik, Świdnica 1990, s. 23-24.
Teatr i mistyka. Rzeźba barokowa pomiędzy Zachodem a Wschodem, [katalog wystawy], Poznań, Muzeum Narodowe, czerwiec – sierpień 1993, Katalog pod redakcją Konstantego Kalinowskiego, Poznań 1993, [edycja polsko-angielska], s. I.104 - notę biograficzną Jerzego Leonarda Webera opracował Konstanty Kalinowski
Dariusz Galewski, Kościół Jezuitów w Świdnicy na tle pozostałych gotyckich świątyń prowincji czeskiej Towarzystwa Jezusowego [w:] Śląsk i Czechy. Wspólne drogi sztuki, Materiały konferencji naukowej dedykowane Profesorowi Janowi Wrabecowi, [seria: „Acta Universitatis Wratislaviensis” No 2953, „Historia Sztuki” XXIV], Wrocław 2007, s. 263.
Sobiesław Nowotny, Przewodnik po świdnickiej katedrze, Autor zdjęć Mariusz Barcicki, Świdnica 2009, s. 70-71, figura Św. Marcina - il. górna na s. 70.
Dariusz Galewski, Jezuici wobec tradycji średniowiecznej. Barokizacje kościołów w Kłodzku, Świdnicy, Jeleniej Górze i Żaganiu, [seria: „Ars Vetus et Nova”, Redaktor serii W. Bałus, T. XXXVI], Kraków 2012, s. 195 i 222.
Barbara Skoczylas-Stadnik [tekst], Franciszek Grzywacz [fotografie], Katedra świdnicka perłą Dolnego Śląska, Legnica 2016, s. 32 i 34-35 (il. z podpisami), figura Św. Marcina – il. dolna lewa na s. 35.
Artur Kolbiarz, Michael Klahr Starszy, Paul Stralano i rzeźba barokowa w Świdnicy. Nowe uwagi na temat edukacji artystycznej Klahra, „Roczniki Sztuki Śląskiej”, T. XXVII, 2018, s. 147





