Св. Мартін

Опис: повнофігурне, майже повне, але трохи зрізане ззаду й порожнисте зображення святого Мартина, який стоїть на консолі, підвішеній на колоні. Виражена консоль, прикрашена спереду масивним волютним картушем, якому знизу передує своєрідна підвісна жолобчаста «мушля». Бічний картуш, прикрашений листям; в її центрі овальна табличка із золотим написом на червоному тлі: «In honorem | S. MARTINI | epic». Над картушем верхня частина консолі, полігональна, профільована у вигляді карниза, вкрита коричневим мармуром. На верхній поверхні консолі є додаткова основа для фігурки у вигляді товстої пластини. Святий зображений в жвавому русі, в повній драматизму позі: його ліва нога висунута вперед, зовсім злегка зігнута в коліні, а права відведена назад, витягнута. Праве стегно сильно підняте, а плече з того ж боку опущено, що надає фігурі силует, схожий на букву «S». Голова зображена майже в профіль, спрямована вправо (геральдично) на бік, нахилена донизу; обличчя з чіткими чоловічими, але молодими рисами, з великим, трохи загнутим носом; з-під шолома вибиваються густі пасма волосся. Руки відведені від голови: лівою рукою, відведеною далеко вбік від тіла, святий тримає кінець плаща, у правій руці, видимій ближче до тулуба, Мартін тримає меч, яким відсікає шматок плаща. Святий одягнений у напівпанцер за стародавніми зразками, зі своєрідним «фартухом» до колін, що відкриває ноги в сандаліях. Підкітон із широкими рукавами до ліктів, на ньому шкіряний напівпанцер, що щільно прилягає до тулуба, підкреслює мускулатуру, прикрашений орнаментальними мотивами. На спині плащ святого Мартина, лацкан якого відсунутий від тіла і тримається святим з лівого (геральдичного) боку. Елементи вбрання доповнені поясами різної довжини. На голові святого шолом, прикрашений орнаментом, серед іншого мотивом листя. Біля правої ноги святого сидить жебрак (фігура менша за фігуру святого), з піднятою головою, вкритою пасмами волосся, з відкритим ротом (сліпі очі?), простягаючи праву руку вгору в благанні. жест; ліва рука жебрака відрубана на висоті плеча. Фігура, одягнена у скудні мантії, частково відкриває оголене тіло. Скульптура виконана в білому кольорі полірованої ґрунтовки з дрібними золотистими елементами: на консолі з краями волютних форм картуша та окремих листочків; на жупані та шоломі з вузькими каймами та деякими смужками та орнаментальними мотивами; золотий меч святого має срібне лезо.

Історія: Фігура є однією з дев’яти скульптур святих, розміщених з ініціативи єзуїтів у 1710 р. на консолях, вивішених на стовпах нави. Кожну скульптуру фінансувала інша особа – виконання фігури Св. Мартина фінансував мер Свідниці Нойман.

Характеристики: щоб віднестись до католицького середньовічного минулого Свідниці, єзуїти вирішили, що кожна фігура представлятиме покровителя однієї з каплиць, розташованих біля воріт, що ведуть до міста. Єдиним винятком із цього правила є статуя Святого Мартіна. У літературі, присвяченій кафедральному собору в Свідниці, припускають, що вибір святого в даному випадку був наслідком особистої мотивації засновника: мер Нейман вступив на посаду 11 листопада, в день святого Мартіна, і визнав його покровителем його функції. Святий Мартин (316 або 317-397) є – на відміну від багатьох напівлегендарних святих ранньохристиянської епохи – історичною особою, про яку збереглося багато переказів. Народився в Паннонії (нині Угорщина), у віці п’ятнадцяти років вступив до лав римської армії і служив у ній в імператорській гвардії. Під час його служби в Ам’єні в Галлії (нині Франція) сталася відома подія: Мартін, побачивши бідно одягненого жебрака, без вагань відрізав край свого військового кітеля і накрив жебрака – саме цей момент зображено на скульптурі зі Свідниці. Подальша доля Мартина загалом добре відома: він прийняв хрещення, звільнився з армії, почав інтенсивну діяльність. Він багато подорожував, реалізовуючи місіонерські ідеї (навернув величезну кількість людей) чергуючи з часами дотримання відлюдницьких і чернечих принципів. Він на деякий час замкнувся в скитах і заснував монастирі. Найбільше він був пов’язаний з Туром у Галлії, і жителі цього міста обрали його єпископом – тому його найчастіше називають святим Мартином Турським. У Свідниці на написі з’являється титул єпископа (episcopus), що для незнайомого з його біографією глядача (молодий солдат — єпископ?) може здатися суперечливим. Він помер у Турі (його поховали 11 листопада), а його могила стала одним з найбільш відвідуваних місць у християнстві. Донині він є одним із найвідоміших святих Католицької Церкви. Його шанували і в православній церкві.