Св. Варвара

Титул Фігура Св. Варвари. З серії з дев'яти фігур, що зображують покровителів Свідниці
Автор Георг Леонхард Вебер
Дата виникнення 1709-1710
Розміри висота 247 см
Місце експозиції на п'ятому стовпі міжнавової аркади, що йде зі сходу
Opis podstawowy
Opis profesionalny
Фігура, розміщена на консолі, прикріпленій до стіни, зображує святу Варвару. Свята зображена в танцювальній, динамічній позі. У неї повне обличчя, граціозні рухи рук, вона загорнута в дуже довгі, плісировані шати. Біля її правої ноги розміщена вежа з ангелом, який тримає над нею чашу. Фігура виконана в білому кольорі полірованого ґрунту, лише її другорядні елементи мають золотий колір. Свята Варвара сьогодні вже не вважається важливою святою Церкви, хоча поклонятися їй дозволено. Її частково легендарна біографія викликає сумніви істориків. Згідно з давніми переказами, вона жила в 3 столітті н.е. в Малій Азії. Прийняла християнство, але батько, відкинувши нову віру, ув'язнив її у вежі. Там їй з'явився ангел з чашею і воїнством (і ці два мотиви з її біографії стали її атрибутами). Мучениця була обезголовлена близько 305 року. Вона була дуже популярною в Середньовіччі та ранньому Новому часі.

Опис: повнофігурне, майже повне, але трохи скошене ззаду й видовбане зображення стоячої св. Варвари на консолі, підвішеній на стовпі. Видатна консоль, прикрашена спереду масивним волютним картушем, передує знизу своєрідною підвісною жолобчастою «раковиною». Картуш білого кольору з полірованої ґрунтовки, з боків прикрашений листочками; в його центрі овальна табличка із золотим написом на червоному тлі: «In honorem | S. BARBARAE | Virg. Mart.». Над картушем верхня частина консолі багатокутна, профільована у вигляді карниза, вкрита коричневим мармуром. На верхній поверхні консолі є додаткова основа для фігурки у вигляді товстої пластини. Святий зображений у жвавому русі, у сильному контрапості, із зігнутою в коліні лівою ногою, яка спирається на сферу, а праве стегно сильно підняте й розведене вбік – фігура святого набуває S-подібної форми. форма; обидві ноги святого взуті в сандалі на босу ногу. Голова спрямована на 3/4 вбік, у правий (геральдично) бік, злегка нахилена донизу; обличчя з повними, але витонченими (хоча в той же час більш підкресленими через віддаленість постаті від глядача), ідеалізованими рисами молодої жінки. На волоссі — сильно гофрована драпіровка, що спускається по складці на правій щоці. Руки зігнуті в ліктях; праву руку з жестом, сповненим піднесення, поклав на груди святого; лівий у розташуванні, сповненому майже танцювальної грації, з відведеною від тіла рукою тримає білу лілію з позолоченою ніжкою; ноги в сандаліях. Варвара одягнена у довгі, декоративно оформлені та дуже складені (переважно дрібними складками) шати (характер складок ускладнює читання ходу шат та їхніх частин: видно, серед іншого, своєрідний корсет святої , в такому вигляді, ймовірно, мається на увазі старовинний костюм?). Біля правої ноги мученика — макет вежі з вікнами; на стіні з правого (геральдичного) боку окремо вирізьблено фігуру ангела в польоті з чашею в руці. Скульптура виконана в білому кольорі полірованої ґрунтовки, з дрібними золотистими елементами: на консолі з краями волют формується картуш і кілька дрібних листочків; на ризах святого з вузькими каймами; на вежі, серед інших профілів; всередині фігури ангела з крилами, драпіруванням і чашею.

Історія: Фігура є однією з дев’яти скульптур святих, розміщених з ініціативи єзуїтів у 1710 р. на консолях, вивішених на стовпах нави. Кожну зі скульптур фундувала інша особа – виконання фігури Св. Варвари фундував о. Льофлер, настоятель і декан Любомирський.

Характеристики: щоб віднестись до католицького середньовічного минулого Свідниці, єзуїти вирішили, що кожна фігура представлятиме покровителя однієї з каплиць, розташованих біля воріт, що ведуть до міста. Статуя Св. Варвари відноситься до каплиці цієї святої, яка знаходиться біля Стшегомської брами. Каплиця згадується ще в чотирнадцятому столітті, але нинішня будівля була побудована в 1500-1513 роках. Свята Варвара, покровителька каплиці, є однією з найпопулярніших святих, хоча історичність її постаті викликає деякі сумніви: свята нібито жила в Нікодемії в Малій Азії в III столітті нашої ери, вона була діви, прийняла християнську віру проти волі батька, і після невдалих спроб змусити її зректися віри батько доніс про це язичницькій владі імперії. У результаті цього доносу її ув’язнили у вежі, де їй з’явився ангел із чашею та гостією, і, нарешті, близько 305 року н. е. вона була обезголовлена мечем. Хоча в даний час – через історичні сумніви – вона більше не належить до групи святих Католицької Церкви (хоча вона може шануватися на місцях), вона зберегла свою популярність. Атрибути, які видно біля її фігури у Свідниці (вежа та ангел із чашею), пояснюються вищезазначеними обставинами її мученицької смерті.


Bibliografia
Literatura (w wyborze, w układzie chronologicznym, z uwzględnieniem pozycji wzmiankujących cały zespół figur, a nie pojedyncze przedstawienia, których nie wymieniają – jest to zaznaczone uwagą w nawiasie trójkątnym na końcu zapisu - ; jeśli ta uwaga została pominięta oznacza to, że w danej publikacji wymieniono wszystkie figury, każdą osobno określając tytułem przedstawienia – w tym figurę omawianą w nocie, co nie jest osobno zaznaczone; jeśli jest podana s. ewentualnie nr il. [z notatką identyfikującą przedstawienie] to oznacza, że opracowana w nocie figura jest uwzględniona w danej publikacji, a nie są wymienione lub zreprodukowane wszystkie inne figury, albo wzmiankowana jest tylko ich część):


Hermann Hoffmann, Die Jesuiten in Schweidnitz, Schweidnitz 1930 (Zur Schlesischen Kirchengeschichte, Nr 3), s. 153.

Erich Wiese, Thomas Weisfeldt, ein nordischer Barockbildhauer in Schlesien, „Jahrbuch der Preussischen Kunstsammlungen“, Bd. 55, 1934, s. 79 .

Edmund Wilhelm Braun, Studien zur schlesischen Barockplastik. II. Die Künstlerische Entwicklung des Schweidnitzer Bildhauers Georg Leonhard Weber bis 1725, „Kunst und Denkmalpflege in Schlesien“, Bd. 2, 1939, s. 128-129 .

Danuta Ostowska, Jerzy Leonard Weber rzeźbiarz śląski epoki baroku, „Roczniki Sztuki Śląskiej” T. II, 1963, s. 97-98.

Danuta Ostowska, Zespół rzeźbiarski w Konarach, „Roczniki Sztuki Śląskiej, T. IV, 1967, s. 218 .

Danuta Ostowska, Rzeźba śląska 1650-1770. Katalog wystawy, Muzeum Narodowe we Wrocławiu, Wrocław 1969 .

Danuta Hanulanka, Świdnica, Wydanie II poprawione i uzupełnione, [seria: „Śląsk w Zabytkach Sztuki”, pod redakcją T. Broniewskiego i M. Zlata], Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk 1973, s. 88-89, figura Św. Barbary – s. 88.

Konstanty Kalinowski, Rzeźba barokowa na Śląsku, Warszawa 1986, s. 180-181, przypisy 251-252 na s. 225.

Edmund Nawrocki, Kościół parafialny św. Stanisława i św. Wacława w Świdnicy. Przewodnik, Świdnica 1990, s. 23-24.

Teatr i mistyka. Rzeźba barokowa pomiędzy Zachodem a Wschodem, [katalog wystawy], Poznań, Muzeum Narodowe, czerwiec – sierpień 1993, Katalog pod redakcją Konstantego Kalinowskiego, Poznań 1993, [edycja polsko-angielska], s. I.104 - notę biograficzną Jerzego Leonarda Webera opracował Konstanty Kalinowski .

Bogusław Czechowicz, Późnogotycka kaplica św. Barbary w Świdnicy [w:] Dziedzictwo artystyczne Świdnicy, Książka zawiera materiały z sesji naukowej odbytej w Świdnicy w dniu 2 czerwca 2000 roku [...], Pod redakcją Bogusława Czechowicza, Wrocław-Świdnica 2003, s. 79-100 [artykuł nie zawiera informacji figurach z katedry, ale dotyczy kaplicy św. Barbary, do której wezwania nawiązywała omawiana rzeźba z katedry].

Dariusz Galewski, Kościół Jezuitów w Świdnicy na tle pozostałych gotyckich świątyń prowincji czeskiej Towarzystwa Jezusowego [w:] Śląsk i Czechy. Wspólne drogi sztuki, Materiały konferencji naukowej dedykowane Profesorowi Janowi Wrabecowi, [seria: „Acta Universitatis Wratislaviensis” No 2953, „Historia Sztuki” XXIV], Wrocław 2007, s. 263.

Sobiesław Nowotny, Przewodnik po świdnickiej katedrze, Autor zdjęć Mariusz Barcicki, Świdnica 2009, s. 70-71, il. dolna na s. 70.

Dariusz Galewski, Jezuici wobec tradycji średniowiecznej. Barokizacje kościołów w Kłodzku, Świdnicy, Jeleniej Górze i Żaganiu, [seria: „Ars Vetus et Nova”, Redaktor serii W. Bałus, T. XXXVI], Kraków 2012, s. 195 i 222.

Barbara Skoczylas-Stadnik [tekst], Franciszek Grzywacz [fotografie], Katedra świdnicka perłą Dolnego Śląska, Legnica 2016, s. 32 i 34-35 (il. z podpisami), figura Św. Barbary - il. górna lewa na s. 35.

Artur Kolbiarz, Michael Klahr Starszy, Paul Stralano i rzeźba barokowa w Świdnicy. Nowe uwagi na temat edukacji artystycznej Klahra, „Roczniki Sztuki Śląskiej”, T. XXVII, 2018, s. 147 .