Св. Вольфганг

Титул Фігура святого Вольфганга. З серії з дев'яти фігур, що зображують покровителів Свідниці
Автор Георг Леонхард Вебер
Дата виникнення 1709-1710
Розміри висота 265 см
матеріал / техніка tехніка столярної та різьблення по дереву дерево позолота полірована грунтовка білого кольору поліхромія
Місце експозиції Головний неф північна стіна на другому стовпі міжнавової аркади, що йде зі сходу
Opis podstawowy
Opis profesionalny
Фігура, встановлена на консолі, прикріпленій до стіни, зображує святого Вольфганга. Святий зображений у дещо оживленій позі. Він має обличчя літнього чоловіка з щетиною і досить довгою бородою та одягнений у понтифікальне вбрання єпископа Католицької Церкви. У лівій руці він тримає знак єпископської гідності - посох, а в правій - сокиру. Фігура виконана переважно у білому кольорі полірованого ґрунту, лише її дрібні елементи - золоті. Святий Вольфганг (бл. 934-994), один з найважливіших німецьких святих, був єпископом Регенсбурга і водночас бенедиктинським монахом. Він не тільки керував своєю єпархією, але й цікавився релігійним життям. Наприкінці життя він жив у скиті у Верхній Австрії і там помер - аж ніяк не мученицькою смертю, як можна було б припустити, дивлячись на сокиру в його руці. Вона стала атрибутом святого як нагадування про подію з його життя. Прибувши на місце свого усамітнення, святий Вольфганг, помолившись, кинув сокиру в найближчі зарості і позначив місце, де побудував свою келію.

Опис: повнофігурне, майже повне, розрізане та порожнисте зображення стоячого святого Вольфганга на консолі, підвішеній на стовпі. Видатна консоль, прикрашена спереду масивним спіральним картушем, якому знизу передує своєрідна підвісна жолобчаста «мушля». Бічний картуш, прикрашений листям; в його центрі овальна табличка із золотим написом на червоному тлі: «In honorem | S. WOLFGANGS | epic». Над картушем верхня частина консолі, полігональна, профільована у вигляді карниза, вкрита коричневим мармуром. На верхній поверхні консолі є додаткова основа для фігурки у вигляді товстої пластини. Вся постать святого повернена дуже трохи вліво (геральдично) на бік, права нога сильно висунута і трохи зігнута в коліні (видно масивне взуття на нозі єпископа), ліва відведена назад; руки трохи в сторони від тіла (права долоня нижче і ближче до стегна). Голова трохи повернута вліво (геральдично) і трохи піднята вгору; обличчя літнього чоловіка обрамлене довгим волоссям і щетиною з довгою бородою, яка частково прикриває шию. Вольфганг одягнений у вбрання папського єпископа: сутана, що застібається спереду на ґудзики, накладка, палантин, гумералій (під шиєю), риза, застібається на грудях і митра на голові; на руках святого архієрейські рукавички та персні. На грудях у Вольфганга висить єпископський хрест, у лівій руці він тримає жезл з діагональною тростиною, а в правій — сокиру. Халати з дрібними складками, ліва сторона кожуха, сформована, немов продута вітром, покриває перед фігури, прилягаючи до тіла. Скульптура в білому кольорі полірованої ґрунтовки з дрібними золотистими елементами: на консолі з краями волют утворює картуш і кілька дрібних листочків; на ризах святого з облямівками та орнаментом; крім того, згин жезла і ручка сокири золоті (дерево жезла і лезо сокири срібні).

Історія: Фігура є однією з дев’яти скульптур святих, розміщених з ініціативи єзуїтів у 1710 р. на консолях, вивішених на стовпах нави. Кожну зі скульптур фінансувала інша особа – за винятком представленої фігури Св. Вольфганга, щодо якої не збереглося відомостей про фундацію, тому слід припустити, що її фінансували самі єзуїти.

Характеристики: щоб віднестись до католицького середньовічного минулого Свідниці, єзуїти вирішили, що кожна фігура представлятиме покровителя однієї з каплиць, розташованих біля воріт, що ведуть до міста. Описана статуя відноситься до каплиці Св. Вольфганга біля Францисканських воріт. Святий покровитель цієї каплиці (близько 934-994 рр.), походив з аристократичної родини, був одним із найвидатніших святих ієрархів в історії Німеччини: він був єпископом Регенсбурга, він був пов’язаний з імператорським двором, але як будучи монахом-бенедиктинцем, він також жваво цікавився чернечим життям. Для Центральної та Східної Європи він був важливий не лише через свою місію в Угорщині, але й тому, що він погодився відокремити від своєї єпархії велику територію та зробити її Празькою єпархією. Наприкінці свого життя він жив у скиті у Верхній Австрії і там помер – аж ніяк не мученицькою смертю, як це може натякати сокира в його руці. Він став атрибутом святого як нагадування про подію з його життя: прийшовши на місце свого укриття, Вольфганг, помолившись, кинув сокиру в найближчі хащі і позначив місце, де він побудував свою келію.


Bibliografia
Literatura (w wyborze, w układzie chronologicznym, z uwzględnieniem pozycji wzmiankujących cały zespół figur, a nie pojedyncze przedstawienia, których nie wymieniają – jest to zaznaczone uwagą w nawiasie trójkątnym na końcu zapisu - ; jeśli ta uwaga została pominięta oznacza to, że w danej publikacji wymieniono wszystkie figury, każdą określając tytułem przedstawienia – w tym figurę omawianą w nocie, co nie jest osobno zaznaczone; jeśli jest podana s. ewentualnie nr il. [z notatką identyfikującą przedstawienie] to oznacza, że opracowana w nocie figura jest uwzględniona w danej publikacji, a nie są wymienione lub zreprodukowane wszystkie inne figury, albo wzmiankowana jest tylko ich część):

Hermann Hoffmann, Die Jesuiten in Schweidnitz, Schweidnitz 1930 (Zur Schlesischen Kirchengeschichte, Nr 3), s. 153.

Erich Wiese, Thomas Weisfeldt, ein nordischer Barockbildhauer in Schlesien, „Jahrbuch der Preussischen Kunstsammlungen“, Bd. 55, 1934, s. 79 .

Edmund Wilhelm Braun, Studien zur schlesischen Barockplastik. II. Die Künstlerische Entwicklung des Schweidnitzer Bildhauers Georg Leonhard Weber bis 1725, „Kunst und Denkmalpflege in Schlesien“, Bd. 2, 1939, s. 128-129 .

Danuta Ostowska, Jerzy Leonard Weber rzeźbiarz śląski epoki baroku, „Roczniki Sztuki Śląskiej” T. II, 1963, s. 97-98.

Danuta Ostowska, Zespół rzeźbiarski w Konarach, „Roczniki Sztuki Śląskiej, T. IV, 1967, s. 218 .

Danuta Ostowska, Rzeźba śląska 1650-1770. Katalog wystawy, Muzeum Narodowe we Wrocławiu, Wrocław 1969 .

Danuta Hanulanka, Świdnica, Wydanie II poprawione i uzupełnione, [seria: „Śląsk w Zabytkach Sztuki”, pod redakcją T. Broniewskiego i M. Zlata], Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk 1973, s. 88-89, figura Św. Wolfganga – s. 90.

Konstanty Kalinowski, Rzeźba barokowa na Śląsku, Warszawa 1986, s. 180-181, przypisy 251-252 na s. 225.

Edmund Nawrocki, Kościół parafialny św. Stanisława i św. Wacława w Świdnicy. Przewodnik, Świdnica 1990, s. 23-24.

Teatr i mistyka. Rzeźba barokowa pomiędzy Zachodem a Wschodem, [katalog wystawy], Poznań, Muzeum Narodowe, czerwiec – sierpień 1993, Katalog pod redakcją Konstantego Kalinowskiego, Poznań 1993, [edycja polsko-angielska], s. I.104 - notę biograficzną Jerzego Leonarda Webera opracował Konstanty Kalinowski .

Dariusz Galewski, Kościół Jezuitów w Świdnicy na tle pozostałych gotyckich świątyń prowincji czeskiej Towarzystwa Jezusowego [w:] Śląsk i Czechy. Wspólne drogi sztuki, Materiały konferencji naukowej dedykowane Profesorowi Janowi Wrabecowi, [seria: „Acta Universitatis Wratislaviensis” No 2953, „Historia Sztuki” XXIV], Wrocław 2007, s. 263.

Sobiesław Nowotny, Przewodnik po świdnickiej katedrze, Autor zdjęć Mariusz Barcicki, Świdnica 2009, s. 70-71.

Dariusz Galewski, Jezuici wobec tradycji średniowiecznej. Barokizacje kościołów w Kłodzku, Świdnicy, Jeleniej Górze i Żaganiu, [seria: „Ars Vetus et Nova”, Redaktor serii W. Bałus, T. XXXVI], Kraków 2012, s. 195 i 222.

Barbara Skoczylas-Stadnik [tekst], Franciszek Grzywacz [fotografie], Katedra świdnicka perłą Dolnego Śląska, Legnica 2016, s. 32 i 34-35 (il. z podpisami), figura Św. Wolfganga – il. dolna prawa na s. 35.

Artur Kolbiarz, Michael Klahr Starszy, Paul Stralano i rzeźba barokowa w Świdnicy. Nowe uwagi na temat edukacji artystycznej Klahra, „Roczniki Sztuki Śląskiej”, T. XXVII, 2018, s. 147 .